Я нанесу Любовь на холст
И всё, что ей принадлежит.
Рисунок будет с виду прост.
В него всмотреться надлежит.
Там есть оттенок – грусть души
И, в ярких красках, радость дней;
И видно, как несокрушим
Любви родник в груди моей.
С холста я, копию Любви,
Поглубже в сердце занесу.
Пусть всем видны её штрихи,
Что я с собою в даль несу.
Там, где-то, спрятан давний шрам
И рек елейных аромат.
Любовь во мне построит храм.
Она в груди – бессценный клад.
Хоть холст тот с виду неказист,
Но его ценность высока.
В нём есть судьбы зовущий свист
И жизни бурная река.
Его я прятать не хочу.
Украсть его – бессилен враг.
В нём Бог мне дал Любви свечу;
И свет её рассеял мрак.
На том холсте любви слова,
Что разбивают всякий лёд.
От них кружится голова
И песнь любви душа поёт.
В холсте том музыка любви.
Уроки жизни с ней учу.
Бог – есть Любовь. Его зови.
В любви с Любовью жить хочу.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 3562 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
